Хіба приречена земля
Глитати сльози, кров і горе?
Чи, мабуть, ними хлібне море
Годує – Правда в них гілля?
Хіба приречені серця
Ковтати братнюю ненависть?
Авжеж, з безвірства все те сталось,
Бо тут керує дух мерця.
В омані владою загрались,
Ввели в оману і людей;
Випробування всім досталось,
Зробити вибір – не бродвей.
Розпуста, лжа, хабар, пияцтво
Заручені з відвічним злом, -
Двері відчинені у рабство,
Схопили зрадники кермо.
Міцне коріння ворожнече,
Його тримає ворожба,
Зректися треба їх, ці речі
Зводять у пекло, у небуття.
Чи того мріє Україна?
Що їй належить ще? Народ.
Благослови, Господь, кожну людину,
Знайти свій Рід і Дух – оплот!
Страшний не танк у Бранденбурзьких,
То вдячність єдності бажань,
Страшне, як ворог лізе в друзі,
Ведмежа послуга та длань. Квітень 2014.
Х ба приречена земля Глитати сльози, кров горе?
© Copyright: Татьяна Михалёва, 2014
Свидетельство о публикации №114070106354
Свидетельство о публикации №114070106354
Рецензии