Лина Костенко - Астральный Крик

Вольный перевод
стихотворения Лины Костенко
«АСТРАЛЬНИЙ ЗОЙК»*
http://kostenko.electron.com.ua/menu3_1_2.html

АСТРАЛЬНЫЙ КРИК


Дня вам доброго, люди! Убитый в снегах, 
я опомнился в звёздной пустыне. 
Всё, что значило в наших глазах, 
Разлетелось и мёртво отныне. 
То что падало в землю, цвело, 
было розовым, синим, зелёным. 
Ветры мне одолжили крыло, 
видеть землю во время оно.
Я намаялся жить без души. 
И писать мне не на чем строф.
Мои предки арапы и пушкари
Вопиют, распаляя мне кровь. 
Сам не ведаю, долог ли будет для меня злополучный круг. 
Не хочу я ни славы, ни вечности. 
Здесь бессмертия холод. Я хочу в Петербург.
Облачиться хочется в тело, выпить кофе.
Там осталось лежать на столе и перо.
И не пишет оно кои веки.
Я ж хочу написать только строфы,
Ветерком где колышутся ветки.
Утром ранним встать до зари. 
И любить, обожая, жену, письма ждать из Одессы. 
Воли, воли хочу!.. А цари? 
Жить хочу, так хочу!.. А Дантесы? 
Сто прекрасных поэм я замыслил, 
А смотрю в глаза пистолету... 
Холод вечности. Стужа жизни. 
Боже мой! Куда деться поэту?!

__________________________________________


*Ліна Костенко
«АСТРАЛЬНИЙ ЗОЙК»
http://kostenko.electron.com.ua/menu3_1_2.html

Добридень, люди! Вбитий на снігу,
я спам'ятався в зоряній пустелі.
І все, що має на землі вагу,
осипалось, як мертві імортелі.
Там, на землі, щось падало, цвіло,
було рожеве, синє і зелене.
Мені вітри позичили крило,
я бачив землю за віки від мене.
Я натомився жити без душі.
Нема на чому записати строфи.
Усі арапи-предки й гармаші
Кричать в мені зігрітися хоч трохи.
Я сам не знаю, скільки тут пробув.
Не хочу я ні вічності, ні слави.
В безсмерті холодно. Я хочу в Петербург.
Вдягтися в тіло і напитись кави.
Там, на столі, лежить моє перо.
Воно лежить, воно давно не пише.
Я хочу вірші написати про -
Про те, як вітер гілочку колише.
Я хочу встати вранці, на зорі.
Любити жінку, ждать листа з Одеси.
Я хочу волі, волі!.. А царі?
Я хочу жити, жити!.. А Дантеси?
Я сто поем ще маю на меті,
а я дивлюсь у вічі пістолету...
В безсмерті холодно. І холодно в житті.
О Боже мій! Де дітися поету?!