Хто ж ти є, хлопчику? Перший реальний кайф?
Перший хто трапився в скелях між «до» і « буде»? Ти повертаеш надію, що є все ж люди, в кого тече по венам нестримне life.
Що ти є, хлопчику? Вперше тріпоче птах, в жилах і сердці покинувши згубний мозок. Вперше мене тряхнуло не від морозу, а від чужих долонь на моїх руках.
Ким ти є, хлопчику? Спрагою, вітром, вірою? Кимсь незбагненним, або ж навпаки-своїм? Як би не вийшло, а все ж таки ти підвів мене, до розуміння слів «це людина - дім»
Де ти є, хлопчику. В завтра? Сьогодні? В будь коли?
Там де все «до», вже зітрене й не болить.
Ким би не стали ми, та чуешь, я вже закохана, в цей самий час. Ти бачишь? В цю саму мить.
Хлопчику
© Copyright: Анна Оленюк, 2014
Свидетельство о публикации №114063006688
Свидетельство о публикации №114063006688
Рецензии