Поэма об однокласниках. укр. язык

Поема про однокласників.

Вже мудрі та душею веселі й молоді,
Зібрались щоб зігрітися шкільним дитинством,
Шкільні роки пройшли в старовинному Острі,-
Боярсько-шляхетських родів краплиночки намиста.

Морози та роки прихопили пишний цвіт,
Та в поглядах та в посмішках живі,
Зібрлались в школі через тридцять літ-
Вже "степенні" та ще красиві, щирі й молоді.

Шкільні роки,- надії й сподівання,
Моє покоління на зламі двох ідеологій,
В нашому класі було багато кохання,
І бійки були і багато кумедних історій.

Павла Микитовича ми називал "Батько",
Хоча  щиро любили своїх батьків,
У школі познали справжню дружбу,-
У нас було багато добрих,мудрих вчителів.

Янченчиха - майстер банківської справи,
Люда Степура вже медичний асс,
Валя Петькун,щоб діток підняти сотки обробляє,
А Валерія - "вецика" відправили в запас.

Володя Шимко як завжди ловить рибу,
Ігор Закревський на другому кінці Десни
Ой скільки ми  p її в ухи переварили!
Тамара Дашкова співає броварським діткам пісні.

Юра Литвин ходить стежками святими ІзраЇля,
У Сергія Меланченка свій магазин.
Никитченка Сергія давно вже поховали
Лавришин хворіє й лишився один.

Сашка Ющенка давно вже немае з нами,
Да і Саня Цимбал у вічність від нас пішов,
Світлану Шиян недавно поховали,-
Жорстокий, невблаганний час данину собі знайшов.

"Миколайович" Сашко та Лобас аси шоферської справи,
А Юрко Трубенок ще в дитинстві казав "шовером",
Ой як же ми танцювали та гуляли!
Де молоді роки!?- давно вже за забором.

Сашка Скидана годує будівельна справа,
У Касилиха-Марина в Чернівцях справу підняла,
"Каюм"з Брачуном пів світу на фурах "обматали"
Сергія Гончара охорона та торгівля не обійшла.

Ніна Царева,- прибирає Остер від бруду,
Оля Дробязко годує дачнків свіжим молоком,
А Валя Бардак полюбила Бородянку-
Ірина Орел знає де в бібліотеці кожен том.

Таня Бородавко прижилась в Чернігові,
Ірина Пенська теж за Чернігів "подалась".
Якіж ми були: молоді та красиві!?-
Юність та зрілість,- миттю пронеслась.


Багато років наш Віктор Городничий,
Сам пішки проходив та сказав: "Досить!"-
А коли настали вже часи новітні-
Тепер до школи діток він обережно підвозить.

Люда з роду зедесенських глибовців,-
Давно острян на базарі вдягає,
Тася Масол все любить собак та котів
Із чоловіком, хороми собі миайструє.

Сашко Бузун,- служив у війську, тепер як всі будує,
А  Лена-"Мінінчиха" в поліклініці всі знають,
Чиста вода острян та дачників від спраги рятує,
Її Балиги,- Петро та Сергій піднімають.

Домогосподаркою стала Валя Гончар,
Люба Конопля діток та новій шлюб оберігає,
Христосенко Степан став "шпетний " бізнесмен,-
Ну а Петро,- діток історії в Карпилівці навчає.

За мудрість та любов ми вдячні вчителям,
Ми гідні були Вас, нас всіх любили,
Пробачте що у класі влаштовували" бедлам"-
Батькам подяка теж, що мудрості навчили.

Це вже щастя, хто народився й виріс у Острі,
Ще більше щастя, хто закінчив Остерську школу,-
Кожен згадує кохання та шкільні роки молоді,-
Тому нас так тягне, в дитинство та в Остер додому.