Переболить? Навряд чи ! То так треба!
Без болю в їхнім світі - де життя?
Бо кожен день навчаючись радіти
Ревіти вчаться гірко, як дитя
Сміється світ, коли від болю стогнуть
Під заметіль образи та туги
Не зрозуміло, чи то хочуть вмерти
Заплакані від відчаю Боги?
Чи то їм жалість хочеться напитись
Щоб вознесли їх люди до небес
А то ще візьмуть,- стануть на коліна
І небо просять, щоб Христос воскрес
Ну боже ж мій, не люди - а каліки
Кричать ягнятами на випасі зірки
І замість манної небесної, що поруч
Скубуть у долі , з гірким смаком будяки
Будяки
© Copyright: Владимир Фадеев, 2014
Свидетельство о публикации №114062905792
Свидетельство о публикации №114062905792
Рецензии
Володимир, потужне вирш вийшло, в кожному рядку глибокий сенс вкладено! Мені здається дуже здорово його читаєш! Дуже схоже по еммоціональності насиченості і стилю складання на вірші Тараса Шевченка! Особливо порадували слова: "Так і треба ..." і про ягнят, згадалося вірш "Мені тренадцатий минуло". Дякую, дуже сподобалося! ;)
Галина Опарина 29.06.2014 21:11 • Заявить о нарушении
Галина Опарина 29.06.2014 21:11 • Заявить о нарушении
Дякую, Галино! Приємно що відчула цей вірш, його суть та позов!
Владимир Фадеев 29.06.2014 22:57 Заявить о нарушении
Владимир Фадеев 29.06.2014 22:57 Заявить о нарушении