Як же хочеться розлютитись
Лезом залишити тонкий слід
На мільйони атомів розділитись
Ніби і не приходила у твій світ
Про ту лють я нічого не знаю
І про почуття, що зветься коханням
Щоранку народжуюсь, щоночі вмираю
Мина кожен день, як востаннє
З чашкою кави я сяду на ґанок
Всміхнусь і скажу: -я не помилилась
Вiтаю тебе, мій новий ранок
Здається, я знов народилась
27.06.14
Знов
© Copyright: Оля Каракай, 2014
Свидетельство о публикации №114062807711
Свидетельство о публикации №114062807711
Рецензии