В обіймах Долі, в обіймах щастя
тобі дивуюсь, собою також…
Хтось в колір синій фарбує завтра,
а ми з тобою: в червону краску
добавимо жовту – палітру осінь,
блакитну – неба зворушений погляд…
Життя дорога прудка, мов постріл,
коли не вцілить, вважай, що промах –
повз серця куля, в повітрі стогін,
десь тоне в річці пробитий човен…
Надія в завтра – свята неволя!
Насіли білі на тишу хмари,
нарізно тіні бояться сонця.
Ми согрішили жаліти марно.
Дух – невідомість зове до себе
хоч б’ються хвилі в життя пручанні,
і сум спливає сльозами з неба!..
Життя дорогу фарбуе Доля...
© Copyright: Виктор Сурженко, 2014
Свидетельство о публикации №114062708813
Свидетельство о публикации №114062708813
Рецензии