Лише кохання піднесе до самих зір,
Лише кохання зазирне у саме серце,
Лише в кохання, як у бога, завжди вір,
Лише кохання так чарівно посміхнеться.
1
Вночі літала поміж хмар
І ворожила на тумані,
Збирала теплі краплі чар,
Терпкі, іскристі та незнані,
Читала з неба сни зірок
Й осяйне місячне видіння,
Не помічала помилок
І мала чистеє сумління.
2
Навіщо я зійшла униз,
Де плачуть уночі дерева?
Ніхто не поміча тих сліз,
А я весь час дивлюсь на небо.
Не впізнають мене зірки,
Я вже не знаю, чого хочу…
Я хочу бігти навтьоки,
Розтанути в мовчанні ночі.
3
Я хочу знову в небеса,
Де темінь бавиться зі світлом
І де тендітная краса
Серпанком вічності сповита.
Я хочу в небо, та в душі
Несу п'янке зітхання квітів,
Як вітер трави ворушив,
І вічність народилась з миті.
Я хочу в небеса
© Copyright: Лариса Гарбуз, 2014
Свидетельство о публикации №114062707914
Свидетельство о публикации №114062707914
Рецензии
Дуже яскраво, трохи сумно, мені дуже сподобався вірш.
Ирина Колосарь 27.06.2014 20:52 • Заявить о нарушении
Ирина Колосарь 27.06.2014 20:52 • Заявить о нарушении