1
Весна легесенько торкнулася чола,
Земля прокинулась і сонцю посміхнулась.
Зима зажурена тихенько геть пішла,
Від дум важких аж до землі вона зігнулась.
Ти постривай, красуне, краще посміхнись
І на прощання кинь на віти жменю срібла,
В прозоре небо на хмарині підіймись.
Ти бачиш, як воно блакитним геть розквітло?
2
Ти подивись, як стало гарно навкруги:
Повітря гомонить й яскраво сонце сяє,
Там, де лежали ковдрою пухкі сніги,
Щось квітне, щось дзвенить, бринить, та ще й співає!
Цнотлива кришталева льодяна краса
Змінилась радісним весняним нетерпінням!
Зима всміхнулась і розтала в небесах,
Щоб народитись знов в яскравий день осінній…
Прощання зими
© Copyright: Лариса Гарбуз, 2014
Свидетельство о публикации №114062707898
Свидетельство о публикации №114062707898
Рецензии