1
Десь за обрієм сонце встає –
Значить темряви скоро не буде!
Десь за обрієм сонце встає –
І нагадує нам, що ми люде!
Нас вітають досвітні вогні –
І коштовні зірки в небі тануть,
І, можливо, що доньки й сини
Наші справді щасливими стануть!
2
Через мить світло змиє пітьму
Й розфарбує хмарини строкато,
Різнобарв'ям розвіє нудьгу,
І почнуть нам птахи щебетати.
Ясний ранок зайде на поріг
Й, не питаючись, ввірветься в душу,
П'янким зіллям напоїть усіх –
Хоч не можу вже встати, та мушу!
3
Вільний вітер у полі співа
І торкає проміння, мов струни,
Із минулим життям порива
І тримає за руку Фортуну!
Враз наповняться сонцем серця,
Добротою і мудрістю – очі…
Ми повинні дійти до кінця.
В небі стяги, мов крила, тріпочуть.
Сонце вста
© Copyright: Лариса Гарбуз, 2014
Свидетельство о публикации №114062707872
Свидетельство о публикации №114062707872
Рецензии