Очі сині, чорні брови, посмішка чарівна,
А вона не знала зовсім, що вона – царівна!
Личко гарне, як троянда, уста – мов корали,
А серденько вередує, щоб його кохали!
1
Надягає лицар обладунки,
Начищає списа і меча.
Ніжний рай із сонця й поцілунків
Загадало молоде дівча.
Стрічкою простелеться дорога.
Вклоняться сміливцю королі.
Мрій багацько і надії трохи -
Допомога в ратнім ремеслі…
2
А дівча, мов квітка, розквітає,
Тане лід на серці молодім.
У казках добро перемагає,
А шляхи ведуть у рідний дім.
Під балконом забринить гітара,
Розповість про сум і про любов,
Сині очі стрінуть очі карі –
Вічна казка розпочнеться знов!
3
Ось росою вмилася царівна,
Посміхнулась сонцю й небесам.
Гарная краса її предивна –
Їй кохання й щастя до лиця.
Босоніж біжить до тебе мрія,
І серденько б'ється, наче птах.
Ти очам повірити не смієш,
Та нектар солодкий на устах!
Цар вна
© Copyright: Лариса Гарбуз, 2014
Свидетельство о публикации №114062707811
Свидетельство о публикации №114062707811
Рецензии