Ви мене віншували на щастя,
Про яке чули десь і колись.
Ви боялися – зможу пропасти,
Як відірваний з дерева лист.
Ви навчали не Радості – болю.
Ви вітали мій сором, – не сміх,
Закликали – не рватись на волю,
Пізнавати не радили Світ.
Ви мене не пускали до Сонця –
Не годиться, не варто, не слід.
Ви штовхали мене до віконця,
За яким хтось у тузі засліп.
Ви мені дорікали Любов’ю,
Що у тілі жила і в Душі.
… Я вам дякую, знову і знову,
Мої рідні, найкращі мої!
27.06.2014
Ви мене вiншували на щастя
© Copyright: Катерина Жебровська, 2014
Свидетельство о публикации №114062706966
Свидетельство о публикации №114062706966
Рецензии