стихае сновидою вереск життя...
Погляд вітру стурбований думки розлукою…
Ніби горсточка мрій залишились слова про любов…
Дрімота обплітає потай дійсності рухи,
і порожній гаман всіх майбутніх про щастя розмов…
Довгим днем тужить небо, в загубленій радості
полонянка душа у нездоланім відчаї тулиться
божевільної тиші торкається в старості,
хмари вкутують болем нестерпним спустошені вулиці…
Промінь сонця останній в сон ліг, спочиває,
в зорепаді стихає сновидою вереск життя…
Хвіртку шарпає вітер буян ний, лякає,
і тривогою дихає ніч в метушні каяття…
© Copyright: Виктор Сурженко, 2014
Свидетельство о публикации №114062607424
Свидетельство о публикации №114062607424
Рецензии