***

"Життя - як вокзал..." (Ліна Костенко, http://www.poetryclub.com.ua/metrs_poem.php?poem=17354)

Життя  -  як  вокзал.
Хтось  приїжджає,
хтось  від'їжджає.
Поцілунки  і  рани,
клунки  і  чемодани,
слова  і  фрази  -
все  разом.
Хто  їде  в  м'якому.
Хто  -  у  плацкартному.
Хто  -  в  комбінованому.
Хто  -  в  загратованому.
Квадрати  -  грати,
залізні  рамки,  -
можна  зорями
грати  в  дамки.
А  дехто  -  зайцем.
Зупинки.
Аварії.
Перон.
Гучномовці.
Зали  чекання.
Карти.
Вагони  -  партії.
Вагони  -  службовці.
Вагони  -  аристократи.
Люстра  - 
електрична  сестра  орхідей.
Черга.  Буфет.  Каси.

А  не  можна  так,  щоб  для  всіх  людей  -
вагони  першого  класу?

"ЖИЗНЬ - КАК ВОКЗАЛ ..." (вольный перевод П.Голубкова)

Мудрый сказал:
«Жизнь - как вокзал…»

Кто приезжает,
кто уезжает.
Объятия, раны,
узлы, чемоданы,
Слова и фразы –
всё сразу.

Кто едет в мягком.
Кто-то - в купейном.
Кто-то - в плацкартном.
Кто-то - в тюремном.

Окон острожных
железные рамки, -
Звездами можно
играть в шашки-дамки,
Не наиграться.

А кто – едет зайцем.

Стоянки. Поломки. Перрон. Репродукторы.
Зал ожидания. Карты.
Вагон плацкартный. Вагон без кондуктора.
Вагоны - аристократы.
Люстра - электросестра орхидей.
Толпы. Буфет. Кассы.

…А нельзя ли так, чтоб для всех людей -
Вагоны первого класса?..