Це так просто: звинуватити, убити,
Розтрощити на шматочки без жалю?
Це так просто: глумом, соромом накрити.
Це так просто: відповісти «Не люблю!»?
Це так дивно: йти Дорогою й Любити,
Розкривати серце Небу і Землі?
Це так дивно: щирість й щедрість розвивати,
Довіряти, й прислухатись до Душі?
Це так легко: відштовхнути і злякати
І в образах потонути назавжди?
Це так легко: чистоту не визнавати
І чекати то – напасті, то – біди?
Це так звично – не помітити, забути,
Не вклонитися відчутому, Красі?
Це так звично: не підтримати, не чути?
Це так звично – Смерть шукати у Житті?
Це так складно – привітатись з незнайомцем,
Усміхнутися Людині, як собі?
Це так складно: насолоджуватись Сонцем
І радіти Вітру, Полум’ю, Воді?
26.06.2014
Це так просто звинуватити, убити
© Copyright: Катерина Жебровська, 2014
Свидетельство о публикации №114062605877
Свидетельство о публикации №114062605877
Рецензии
Мабуть, найпростіше і природньо - насолоджуватись сонцем і радіти вітру, полум*ю, воді... Гарно!!! З повагою.
Наталья Сытник 26.06.2014 18:50 • Заявить о нарушении
Наталья Сытник 26.06.2014 18:50 • Заявить о нарушении
Дякую!
Кожен вирішує для себе, що йому легше, що складніше. Іноді і не вирішує, а просто йде за натовпом...
Найсвітлішого, Наталю!
Катерина Жебровська 26.06.2014 22:34 Заявить о нарушении
Кожен вирішує для себе, що йому легше, що складніше. Іноді і не вирішує, а просто йде за натовпом...
Найсвітлішого, Наталю!
Катерина Жебровська 26.06.2014 22:34 Заявить о нарушении