Боль - из Мирославы Стулькивской

                (вольный перевод)   
                Мира, СПАСИБО за стихи!               
                http://www.stihi.ru/2014/06/22/399

Боль нестерпима, слёзы душат.
Душа волчицею скулит.
И рвётся эта боль наружу,
И сердце плачет и болит.

Но я жива ещё, мой любый...
За что же ты казнишь меня?
Бранят, хулят родные губы
И жгут слова сильней огня.

Секут, секут подобно плети,
И ранят, будто дикий зверь.
И столь знакомые столетья -
Неузнаваемы теперь.

Боль отступи, душа воскресни,
Мечта звенящая зови,
Звучите радостные песни
Надежды веры и любви!



Бiль
Мирослава Стулькивская
Нестримний біль. Пече сльоза.
Жаль  виривається  назовні.
В душі зірвалася  гроза,
Десь серце губиться в безодні.

Незрозуміла і  чужа
Така мені знайома мова.
Убити просто без ножа
Готове кожне твоє слово.

Та я жива, іще жива…
Чому й за що мене караєш?
Холодні і чужі слова…
Навіщо ти їх промовляєш?

Проходить біль. Душа жива.
Та приспані колишні мрії…
Чекають  осені   слова
В любові, вірі  і  надії.