До читача Читателю

Махмуд Дарвиш (Палестина)


« До читача»

Чорні лілеї у серці моїм,
А на вустах я побачив лиш гнів.
Вас запитаю: « З яких  різних  місць
Хрест гніву і  люті посилює міць?»

Печалям своїм  присягнув я давно
І поневірянням зробив перший крок,
Руки мої – це і лють, це і гнів,
Гнів разом з люттю у очах моїх
.
В жилах кипить не кривавий потік,
А гнівом насичений з люті той  сік.
Тож  не чекай, ти від мене читач,
Байок порожніх,  я прошу: «Пробач».

Більше не буде веселих пісень,
Лють лиш клекоче кожен мій день.
Як знайти вихід, бо хмари повсюд
Тоне в піску поневолений люд.

Гнів поневолив душу мою:
Гнів – джерело і спокути й вогню.


"Читателю"

Черные лилии в сердце моем,
А уста пылают огнем.
Из каких немыслимых мест
Ты пришел ко мне, ярости крест?

Я печалям своим присягнул,
Я навстречу скитаньям шагнул,
Гнев и ярость – руки мои,
Гнев и ярость – глаза мои,

В жилах кипит не крови поток,
А гроздьев гнева яростный сок.
Так что не жди, о читатель мой,
От меня болтовни пустой

И веселых песен не жди –
Ярость бушует в моей груди...
Безрассуден удар в облака,
Глупо биться с грудой песка,
Я разгневан – гнев душит меня:
Гнев – извечный источник огня.