Нема переклад

Як би так розповісти, як у нас тут життя, і що хвилює мене,
Я живу, як раніше, пишу вірші, перед сном читаю Дюма,
Якщо зовсім зізнатись, на душі і досі одне...
Відчуття, що нічого нема. Розумієш, зовсім нічого без тебе нема?
Я і досі читаю на літвечорах і завжди потрапляю в формат,
Жую бельгійські солодощі, таємно від лікарів,
Телефоную друзям-працівникам кіно,
Іноді кутаюся в бабусине кімоно,
Іноді вечеряю при свічках на дворі,
В суботу - шкідлива піца, у нас тут місцева корчма,
Відвідую галереї, ще там естетка сама,
Люблю подивитись й поскаржитись, хто і як подурів.


Одягаюся традиційно, тримаю марку й не змінюю стиль,
Під светром ховаю дарований тобой амулет,
В квартирі жодного місця від старих та свіжопридбаних кед,
А кількість всього цього хламу, росте, як попсові хіти.
Я люблю, щоб мовчало радіо, і в моніторі "сидів" Клод Лелуш,
Щодо мого бюджету, він давно вже дійшов до межі,
Я відповідальнич відвідувач щонедільних церковних служб,
Я щиро молюся за вічність усіх негріховних душ,
Щоб кожному відмірали в залежності від душі.


Ходжу на побачення, знайти б того, хто б запрошував майже щодня,
Вечорами провітрюю хати від цигарок і вина,
Ховаю в себе митця - ти б його за волоцюгу прийняв,
Тільки він - геніальний поет, що багато чого в житті знав.
На гітарі по-трохи граю, завжди рветься четверта струна,
В такій ситуації важливо діяти навмання.


Вранці я слухаю Шуберта, а вечорами панк-рок,
Мрію колись створити якийсь тематичний клуб,
Або влаштувати, наприклад, домашній кінопоказ,
Щоб зібрати чемних людей з найрізноманітніших каст,
Суспільних об'єднань та соціальних груп.
Іноді, раннього ранку стою на одній із терас,
На світанку перебираю хлам, шукаючи твій старий кофр,
Мріячи, що я з тобою, загорнута в одну з старих ковдр
Що зв'язала покійна бабуся, не шкодуючи власний час.


Як би так розповісти, як у нас тут життя, хто ким був і ким став,
Я живу, як раніше - від книги до книги, від віршів до віршів.
Я не можу, я дійсно вже на межі...
Говорити тобі про тонкощі моїх справ,
Про свої розклади і про те, хто і як їх складав,
Про те, як фарбую вії, пишу листи
Одягаю пальто, дзвоню друзям в Берлін,
Переймаюся, як там моя кума,
Чи працює в селі стародавній млин,
Я благаю, поясними мені просто ти,
Бо я не знахо відповіді сама,
Чому, в цьому світі, де в усіх любов задарма,
Й кожен знає, що придбав, а що злив,
У мене одне відчутя, що нічого нема.
Розумієш, зовсім нічого без тебе нема?

фото було взято з сайта www.pyrus.com.ua


Рецензии

В субботу 22 февраля состоится мероприятие загородного литературного клуба в Подмосковье в отеле «Малаховский дворец». Запланированы семинары известных поэтов, гала-ужин с концертной программой.  Подробнее →