Складнi часи, важке життя...
І сум безрадісний в очах...
Як, все це пережити?
Очі в небо, діти...
Стоїть у полі дитинча,
Закриті його очі,
Відгородилось від всіх мрій,
нічого вже не хоче.
Ще вчора гралось у піску,
Беззахісно та мрійно,
А нині, мамині долоні
ласкаво не зігріють...
Не пригорнуть до себе,
повихололи очі,
уже не хоче жити...
А маків так... досхочу.
Я прошу тебе зупинись,
Молюсь, ти бачиш небо?
Які сліпі ті люди,
Не хочуть сльози чути.
Колихайся стебельце,
Між степів високих,
Я там за тебе з Неба,
Помолюсь до Бога.
Свидетельство о публикации №114062500716