Твої вірші, то є твоя душа,
Твій дух, твій сенс, який несеш ти світу.
Але чому ж ти кажеш, що вона тобі чужа,
Як тільки час доходить літа?
Ти зрозумій,
що твій обман лишиться лиш тобі,
І будеш ти з ним жити,
Аж поки не скінчаться твої дні.
Колись і найсильніші з нас,
у творчості Атланти,
Втрачали віру, відмовлялись від ідей.
Проте збагнувши вчасно,
з нічого виробляли діамант.
Так ось подумай, взваживши все чесно,
чи варто нищити талант,
яким ти зцілюєш людей?
25 червня 2014
#poetry #modernpoetry #вірші #українське
не втрачай
© Copyright: Клубовская, 2014
Свидетельство о публикации №114062504728
Свидетельство о публикации №114062504728
Рецензии