Золотий багряний листопад
Навіває смуток й сподівання,
Срібним плином павутинка рання
Стрілки часу відвела назад,
Засвітила пам яті свічу,
Оживила втрачені надії,
З ними ти ввійшов у мої мрії -
Знов в минуле думкою лечу...
А навкруг довкілля золоте,
Та несправжнє золото, примарне,
Осінь стелить в небі сірі хмари,
І холодним віялом мете.
Вимітає зерна гіркоти,
Мостить в світле майбуття дороги,
Білим снігом заміта тривоги,
Запорошує твої сліди.
І я вірю, що весна прийде,
Стрілок часу виправить орбіту,
І в душі весняній — першоцвітом
Пролісок надії зацвіте.
Пролiсок надii
© Copyright: Людмила Киреева-Силенко, 2014
Свидетельство о публикации №114062502650
Свидетельство о публикации №114062502650
Рецензии