Димчо Дебелянов. Золотий попiл

Димчо Дебелянов
ЗОЛОТИЙ ПОПІЛ


Повів тебе таємними шляхами,
де мав своє священне укриття —
немає таємниці поміж нами,
тобі довірив я своє життя.

Промовив: — То тобі плоди буття,
незнані ще, їх зібрано з-під брами
під покровом нічного забуття,
чи ранку із усміхненими снами.

Переступи крізь мерехтіння й дим,
на перший шал віддайся до нестями,
хай не ляка страху жаского мить,

ми не здамося тузі поміж тим!
— Знай, попіл золотий лишиться з нами,
як наша юнь із димом відлетить.

(переклад з болгарської — Любов Цай)

***

Оригінал:

Димчо Дебелянов
ЗЛАТНА ПЕПЕЛ


Поведох те низ пътища потайни
на своя храм към скривания вход —
убих девствеността на свойте тайни
и поверих ти целий си живот.

И казах:  — Похищавай плод след плод,
за тебе брани, никому незнайни —
на скръбна нощ под глъхналия свод,
на утрото в усмивките безкрайни.

Ела, презри мъждения и дим —
на първий жар отдай се до забрава,
и нека тъмен страх те не смути,

защото ние няма да скърбим!
— Знай, златна пепел винаги остава,
кога сред огън младост отлети.