Я сплітаю думки в павутиння.
Я дорогою йду навмання.
Я ні в чому, ні в чому не винна.
Я не твоя. Нічия.
Мої пальці торкаються болю.
Я лиш чую поклик душі.
Я готова до кожного бою.
Під ногами пливуть спориші.
Мої крила завжди зі мною.
Знаю, що можу, й хто я.
Зрозумій, що сама-самотою,
Я сильніша ніж люта війна.
Не дивися, що я слабка тілом.
Не дивись, що маленька рука.
Я спроможна бити так сильно,
Як лиш вдарити може життя.
Я ж бо справжня, я плачу й сміюся,
Я знаходжу своє каяття.
Разом з тим, я тебе не боюся.
Ти не знаєш, хто я така.
Скажу лиш одне на останок:
Ти не віриш мені, знаю я.
Почекай, ось настане світанок,
Розпочнеться знов битва твоя.
Я спл таю думки в павутиння...
© Copyright: Екатерина Бигун, 2014
Свидетельство о публикации №114062309794
Свидетельство о публикации №114062309794
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.