Чого бушуєш за вікном?
Чого зриваєш з дерев листя?
На землю падає воно,
Немов моє юнацьке счастя.
Сумний, холодний-так і я
Добра й любові ще не бачив.
В очах у тебе гнів сія
Я також ще не все пробачив.
Тобі, напевно, добре жити
Сердечних ти проблем не маєш
Тобі любові не відчути
Та Й ти від неї не згораєш.
Бродяга ти, не маєш дому
Плекаєш хвилі голубі.
Тобі призначено одному
Тонути у своїй журбі.
Забудь же ти свою журбу,
Залиш невиплеснутий гнів!
Лети туди-в дерев юрбу,
Лети! Й побудь серед дубів.
І я сам часто там буваю
Думки на волю випускаю.
Пишу на білий, їх, листок
Вдихаю аромат квіток.
З тобою схожі я і ти,
Шукаєм щось, самі не знаєм.
Ми разом йдемо до мети-
Шукаєм те, чого немає.
***
© Copyright: Дроздов Артём, 2014
Свидетельство о публикации №114062309366
Свидетельство о публикации №114062309366
Рецензии