Аэробус взлетает над ливнем...

Вода, огонь



Аэробус взлетает над ливнем,
опираясь на рокот турбин.
Роет Хаос зазубренным бивнем
ров неровный для кровных былин.
Каин, Каин! Где Авель, твой младший,
приглянувшийся Господу, брат?
Проломившись кровящею чащей,
не отыщешь дороги назад.

В аэробусе "триста двадцатом"
над потопом Бургаса взлетев,
путь держу, заклинаемый братом,
на межу, на фамильный посев.
Возвращаюсь к тебе, Украина,
Сечь казачья, варяжская Русь!
Но в сюжете жестокой былины
ни строки угадать не берусь.

Хлещут Варну июньские воды,
и грохочет над Тырново гром.
И в разливах балканской природы
ясно виден мне огненный дом -
тот, былой мой, эдемская повесть,
дом над ряскою речки Лугань,
первоцвет, первородство и совесть,
тот - всегда ясноглазая рань...

И лечу я туда, где грозою
только множится кара огня,
где зеницей, натруженной, злою,
снова целится снайпер в меня,
где грозит из-за тына бескровный,
зашифрованный казус лица...
Крепнет пламя над сушей греховной.
И агнешки, болгарские овны,
кротко просят воды у Отца.


Рецензии
Браво, Маэстро! Как всегда, великолепно! Очень пронзительные философские строки..Впечатляет!
Еще раз Браво!
С уважением, Н.С.

===

http://www.stihi.ru/2014/09/06/5939

ВОДА, ВОГОНЬ
(перевод с русского на украинский язык: Николай Сысойлов)
***

Аеро́бус зліта́є над ли́внем,
що гучні́ше за ро́кіт турбі́н.
Ри́є Ха́ос зазу́бреним би́внем
рів нері́вний для кро́вних били́н.
А́вель, А́вель! Де Ка́їн, твій ста́рший,
що розсе́рдив так Го́спода, брат?
Проломи́вшись крізь скро́влені ха́щі,
Вже не зна́йде доро́ги наза́д.

Аеро́бус мій "три́ста двадця́тий"
над пото́пом Бурга́са злеті́в:
шлях держу́, що освя́чений бра́том,
на межу́, на фамі́льний посі́в.
Поверта́юсь до те́бе, Вкраї́но,
Січ коза́ча і пе́рвісна Русь!
Та в жорсто́кім сюже́ті били́ни
Розгада́ти й строки́ не беру́сь.

Ва́рну хльо́стають ра́йдужні во́ди
і червне́вий над Ти́рново грім.
Та в балка́нських розли́вах приро́ди
я́сно ба́чу свій во́гнище-ді́м –
той, коли́шній, еде́мська мов пові́сть,
дім над ря́скою рі́чки Луга́нь,
первоцві́т, перворо́дство і со́вість,
той – завжди́ яснозо́ряна рань…

І лечу́ я туди́, де грозо́ю
ті́льки мно́житься ка́ри вого́нь,
де зіни́цею – збу́джено-зло́ю –
зно́ву ці́литься сна́йпер між скро́нь,
де загро́жує з тину безкро́вний,
зашифро́ваний ка́зус лиця́…
Су́шить по́лум’я су́шу гріхо́вну.
І «агне́шки», – з болга́рського «о́вни», –
слі́зно про́сять води́ у Отця́.

***
Николай Сысойлов,
06.09.14

==

без ударений

ВОДА, ВОГОНЬ
(перевод с русского на украинский язык: Николай Сысойлов)
***

Аеробус злітає над ливнем,
що гучніше за рокіт турбін.
Риє Хаос зазубреним бивнем
рів нерівний для кровних билин.
Авель, Авель! Де Каїн, твій старший,
що розсердив так Господа, брат?
Проломившись крізь скровлені хащі,
Вже не знайде дороги назад.

Аеробус мій "триста двадцятий"
над потопом Бургаса злетів:
шлях держу, що освячений братом,
на межу, на фамільний посів.
Повертаюсь до тебе, Вкраїно,
Січ козача і первісна Русь!
Та в жорстокім сюжеті билини
Розгадати й строки не берусь.

Варну хльостають райдужні води
і червневий над Тирново грім.
Та в балканських розливах природи
ясно бачу свій вогнище-дім –
той, колишній, едемська мов повість,
дім над ряскою річки Лугань,
первоцвіт, первородство і совість,
той – завжди яснозоряна рань…

І лечу я туди, де грозою
тільки множиться кари вогонь,
де зіницею – збуджено-злою –
знову цілиться снайпер між скронь,
де загрожує з тину безкровний,
зашифрований казус лиця…
Сушить полум’я сушу гріховну.
І «агнешки», – з болгарського «овни», –
слізно просять води у Отця.

***
Николай Сысойлов,
06.09.14

Николай Сысойлов   06.09.2014 17:11     Заявить о нарушении
Большое спасибо, Николай,
за Ваш новый перевод моих стихов.

Есть ещё и перевод этой вещи на сербский язык,
я Вам его пришлю для полноты коллекции.

С уважением
и пожеланием добра, С.Ш.

Сергей Шелковый   06.09.2014 18:32   Заявить о нарушении
да-да, конечно! буду ждать!
С уваженим,
Н.С.

Николай Сысойлов   06.09.2014 18:36   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.