Как же мне надоели дожди.
Весь июнь всё грустят под сурдинку.
Где- то в сердце стучит , в серединке:
"Скоро встретимся, только дождись!"
Ожидание...Боже мой... Плен!
У разлуки размыты границы...
Стали влажными снова ресницы,
И не греет ни капельки плед...
Я печаль выгоняю из строк...
Только жди... Я иду в наше лето
Из теней, как на краешек света,
По обочинам длинных дорог...
г. Харьков, 2014 г.
Переклад Олександра Михалюка
Йдуть дощі... Не складається вірш...
У зажурі червневі серпанки,
Але серце стукоче щоранку:
"Ваша зустріч невдовзі, повір!"
Сподівання нестерпний полон...
Як розлука пригноблює мрії!
І вже вкотре зволожені вії,
Бо не гріє підтримки вогонь.
Я журбу виганяю з рядків...
Лиш чекай... Я іду в наше літо
За коханням до крайчику світу
По узбіччю предовгих шляхів.
м.Харкiв, 2014 р.
Ожидание...
© Copyright: Ольга Звягина, 2014
Свидетельство о публикации №114062304822
Свидетельство о публикации №114062304822
Рецензии