ми любили те життя

щастить дурням та п'яницям
все як годиться:
життя у столиці
та не будь-де на околиці,а у самому центрі
зранку кава з корицею
раз на два тижні куди забажається:
до неаполю,кракова,ницці...
взагалі як-то кажуть люди:
в них - повна криниця

а я вже майже рік в своєму колодязі насамоті
до мене приходять різні - ті,
що ніби-то знають толк у житті
а насправді - їм теж нема куди йти
всевишній відправив під три чорти
на кожного в божій коморі чекають хрести
обтесані до ненависті

я спробував пити,як вчили
с зухвалістю розбивав пляшки: - три,чотири...
душу рвав на ганчір'я
крізь бачив тих,що давно спочили
мене з банши майже обручили
тікав як-то кажуть - світ за очима
але вона завжди тримає руку мені на плечі

і як ото вибратися з свого їдкого дна?
де щастя шукать хто зна?
скрізь повно води, берега - нема
потонемо,ніхто й не помітить. хіба
небесний наш відчине комору,і ще дотемна
почне переоблік хрестів: - раз,два...
та й випише кілька,бо вже пора

і ми понесем їх - веселі,сп'янілі
так,ніби нас ніколи не били
так,ніби ми ні про що не жаліли
всміхаючись кожному
не вірячи,що ідемо до могили
відбудемо марш з останньої сили
бо все ж ми любили теє життя