Шкереберть думки. Сонливо поглядаю на годинник,
сподіваючись, що літо ще затримає свій плин.
Я колись була щаслива. Зараз кожної хвилини
думаю куди подітись? Скільки ще мине хвилин?
Відмирають всі надії. В моїй пам'яті лиш спогад.
Я ховаюся від світу, та від себе не втечеш.
Ще тремтить у грудях мрія бачити зустрічний погляд.
Дуже важко зрозуміти нерозгаданих речей.
Я налякана. Чекаю доки хтось промовить "Досить!"
Я, неначе у безодні. Губи хтось мої стискає,
щоб коли біда спіткає я не мала сили вдосталь
вириватись з криком "Годі!" Ти думки переплітаєш.
Залишився сотий подих. Повертатися запізно.
Відстань теж людей зближає. Пам'ятаю, що є десь ти.
Гріє серце ніжний спогад, ми разом у ньому звісно.
Лиш зустрітися бажаю. Ти мій Всесвіт.
Ти мiй Всесвiт
© Copyright: Рина Берри, 2014
Свидетельство о публикации №114062302618
Свидетельство о публикации №114062302618
Рецензии