Мій брат мене вважає сірим бидлом.
Кумедно. Справді. Ображатись годі.
Були колись ми разом, та від тоді,
Щось, мабуть, дивне сталося в природі.
Він, виявилося, не бачить світла.
І я не проти, хай собі не бачить,
Як що йому той морок до вподоби,
Але ж мене рівняють до худоби,
А це, вже вибачте, погана спроба.
Це я не подарую, мій земляче.
Для тебе землі наші, може й рідні,
Але не так вертаються додому,
Коли програв рухоме й нерухоме,
Коли лишається одне свідоме –
Забутії зв’язки тисячолітні.
Кумедно
© Copyright: Александр Кононенко, 2014
Свидетельство о публикации №114062207876
Свидетельство о публикации №114062207876
Рецензии