Димчо Дебелянов. Вiдлуння

Димчо Дебелянов
ВІДЛУННЯ


Переклад з болгарської Любові Цай


На душі так зморно, і думки сумні.
— Радісний і ясний в’ється шлях мені.
Росяні доріжки іній вкрив рясний…
— Я тобі пророчу ранок весняний!

Гомінки потічки в лапах льодяних.
— Пишним словом хутко пробуджу я їх.
Затишку дістати б – то подслона нам…
— Гордий і величний зведемо ми храм!

Чуєш — вітер злісний дмуха зусібіч.
— Вірним тобі стражем буду день і ніч.
Темну ніч не здужа світлий промінь знов.
— Запалити сонце зможе лиш любов!


***

Оригінал:

Димчо Дебелянов
ОТГЛАСИ


Морна съм и слаба, скърби ме горят.
— Радостен и ясен вий се моят път.
Росните градини скреж и сняг покри ...
— Аз ти обещавам пролетни зари!

Буйните потоци зимен студ скова.
— Аз ще ги разбудя с царствени слова.
Де глави на завет — там ще подслоним?
— Горд и недостъпен храм ще изградим!

Чуй — над нас злокобно вихър пролетя.
— Страж над теб ще бъда денем и нощя.
лъч един не трепва в нощний син покров.
— Слънце ще запалим — нашата любов!