Німі слова зізнання,
чужі до невпізнання,
мов би печаль людська.
Без вимірної пристрасті
на двох закоханих
в палкому серці дихання
не вкаже нам на долю,
в щасливе перевтілення,
гірка полин-сльоза…
Дороги безтурботної,
що разом нас звела
немає більш
продовження нема…
Лункіша за кохання –
мелодія душі.
Тоді Любов перемагає…
Інакше нас не уявляю.
Життя не скінчиться
в журбі,
не стане.
Хай краще
заколисують пісні
замість
тривожного мовчання…
Що ж полонить і душі,
і повітря навкруг нас
без зваб,
стражданням?
Як мрій своїх
не відцуратись правдою,
коли то все полон,
беззахисної долі
з снів
перед скупими
про життя розмов…
Полон перевтiлення...
© Copyright: Виктор Сурженко, 2014
Свидетельство о публикации №114062108403
Свидетельство о публикации №114062108403
Рецензии