Вона запрошує тебе, до своєї епохи.
Та не забудь, чари власні земні.
Небо там не без хмар грізних,
що не штучно, та не існує сліз!
Світ без образ, повний натхнення.
Пензликів різних, і безліч пір'їн.
Ти не дивуйся,просто вгамуйся.
Скоріше лети, до краю землі.
Там музика грає, вічно драйвова.
Не має "проти", існує лиш "за".
Гей ти!Друже, стань у профіль.
Ти немов серце що має свій стиль.
Все не так тяжко, як ти гадаєш.
Бажано довірся, знов її душі.
Не губить більше, трішечки грає.
Хоч і всміхається але рухи німі.
Небо світу її, тільки не ображай.
Воно тремтить, коли ти не віриш.
Не віруючи в нього ти тікаєш вниз.
Хоч шалено кохаєш, вбиваєш.
Запрошення
© Copyright: Марина Юневич, 2014
Свидетельство о публикации №114062107672
Свидетельство о публикации №114062107672
Рецензии