Чудово,
І світлими барвами сяють квіти,
Що в полі намальовані тобою...
Дівчата,
Маки на полі, сонячний день гріє душу,
Все пережите, все побачене тобою...
Сонце,
Скрите за храмами, білими хмарами,
Зелень дерев, чийсь будинок вдалі,
Мабуть, теж твій і омріяний тобою...
Тебе нема.
Нема тих хмар. Нема того моменту.
Є тільки дар, мистецтва спадок,
Поставлений на карту
Твоєї пам'яті у людях у душі.
Прости...судити не тобі...
Вова Сонцев, спеціально з Вашингтону, 04/02/2014
Жан Клоду Моне...
© Copyright: Вова Сонцев, 2014
Свидетельство о публикации №114062001029
Свидетельство о публикации №114062001029
Рецензии