Вина безвiря
В терпкій вині безвір’я, у божевільну мить
не розмовляє вітер. Він, про любов мовчить…
Думки розбили тишу, на безліч запитань
немає в небі спокою, розлученим серцям…
З тяжкого болю дихання безрадісна душа
не знайде собі виходу коли одна вина
вгортає в сум ввесь світ. І плачуть небеса…
На двох вони розділені біди передчуттям.
Незручно шлях засліплений незнаний ще,
залишиться в минулому, не верне до пожеж,
безглуздя безвідмовне, примхливо-боязке,
як сон, що знов повторення шукає слів. Слова
вертають їх до пристані, де снів любов жива
купається у хвилях хвилюючих Дніпра.
© Copyright: Виктор Сурженко, 2014
Свидетельство о публикации №114061909111
Свидетельство о публикации №114061909111
Рецензии
