весна
дівчина з білою шкірою.
і кохай її
втомлений.зневірений.
навіщо тобі смугла та чорнобрива
з вічно холодними долонями
й мріями сивими?
я ж,знаєш,обожнюю чорний колір
гостре насіння соняшників
кути.
та калюжі з темними колами на воді.
не вмію чекати - все в мить
- й на шматки.
а там,за моєю спиною - спокій весни.
вона пахне солодко.
вишневими поцілунками.
вишневими обіцянками.
спільними сніданками.
а тут я - знервована,
з буденними дрібними сварками
та гіркми
ароматами
самоти.
Свидетельство о публикации №114061904370