закривавлені часом вікна
відкриваються тільки зі скрипом .
запітлілі спекою стелі ,
мов чорні та довгі тонелі
вже чекають тебе у гості:
-містер Вітер, милості просим!
відчиняючи двері собою
він розминувся з тобою,
з тобою,Спокій і Тиша
не збагнувши помилки
навшпиньки ввійшов на горище .
ти розізлилась і стала Дощами ,
всіх градом побивши від болі нещадно
хто знав,що така дивовижна квітка
розпустить бутон і помре через Вітер.
ніхто.ніколи не бачив такої спокійної суші
Вітер давно не гуляє,
Дощі залишили:
-я мушу!...
дощ
© Copyright: Неспроможного Життя, 2014
Свидетельство о публикации №114061900183
Свидетельство о публикации №114061900183
Рецензии
Такі вірші не можуть залишити баюдужим... Дякую!
Марина Мовчазна 19.06.2014 00:30 • Заявить о нарушении
Марина Мовчазна 19.06.2014 00:30 • Заявить о нарушении