Про все, по троху

І хоча моі вірші криві,
Я не змушую вас іх читати.
Я міг би писати шедеври одні,
Та хіба буде видна різниця,
Ви будете знати?

Все рівно...
Вас не тривожить натхнення,
Вами не рухає душа.
Вам не потрібне знамення,
Чи вона ще жива.

Ви крокуєте через щастя,
Ви занадто сліпі!
І всі болі свого серця,
Ви закопуєте в землі.

Ах, скільки всього бачила земля,
Скільки вона в собі ховає.
І корінь, і золото, і мерця,
І лише стогін лунає.
_______________________

Та хіба вам це цікаво?
Не смішіть!
Допивайте свою каву,
І главу допишіть.

Встаньте гордо випрямивши спину,
Щоб стан ваш, сам за себе казав.
І жінки, задивляючись, пускали слину,
А чоловіки, поважаючи, мовляв!

"-Ох, як і вимахав ти юначе,
Кремезний і сильніший за всіх.
Може будеш вождем у нашому стаді,
І підеш вбивати ворогів?"
                "-Ні!"

Чи може ви, он ті путани,
Та ж не ховайтесь у тіні.
Замість ніжного звання "мами",
Ви вибрали копіки.

Замість міцних чоловічих рук,
Ви вибрали тисячі долоні.
І коли ви спустете дух,
Не чекайте допомоги.
__________________________

Підіть до церкви,
Кричіть "алелуя".
Відчуйте, що мертві,
І ніхкто вас не чує.

Ніхто вас не знає,
ніхто вас не мучить.
Лише гроб засипає,
І ні по кому не плачуть.
__________________________

Ха! Було б так легко,
Всім є що сказати.
Всі прагнуть на небо,
Зробити дебати:

"-Моу, Господи Боже,
Ти дивишся вниз.
Нічого не робиш,
На особистий каприз.

Дай нам у волю,
Прославити бога.
Керувати рукою,
Всевидющого ока.

Ми тобі на землі,
Храм високий збудуєм.
Ось чесно, без брехні,
Всіх людей нагодуєм."
_____________________________

Все!
Ви мене втомили своєю присутністю,
Нужбо, повертайтесь до справ!
Ні, не буде ніякого пояснення,
І не буде ніяких вправ.

Я піду зі своім словом далі,
Пошукаю розумніших людей,
Тим, кому в голову ще не запхали,
Темноту тих страшних ідей.
______________________________

Хоча...
Я міг би наостанок,
Слово вам подарить.
"-Хай настане світанок,
В вашому серці на мить.

Хай вам буде блаженно,
Це сонце, ця тінь.
Це величнеє дерево,
Багатьох поколінь."
_______________________________

"-Так будь-те же люди,
Останні на світі!
Помирайте як мухи,
Раз землю не жалієте.

І буде вам земля,
Гробом навіки,
І сказав це не я,
Сказали це діти."
_______________________________

Я піду не прощаючись,
Оставайтеся с бісом.
Крокую-посміхаючись,
Заспівуючи пісню.