Нас зрадили, мамо!
Лише подивися – навколо руїна
і крові галони.
Нас знищують, мамо!
країна в руїні
і військо смугасте стоїть на кордонах.
Вінки похоронні до синіх беретів –
хіба ТАК тепер модно стрічати героїв ?!
В агонії ми, а де вихід із нетрів –
хто зна – наші землі тепер у полоні.
Скажи мені, як так нас знищили, мамо?
Ні року свободи з двадцятки не мали:
Вельможні лиш собі, те що мали, СОБІ шматували,
а ми економили, ми працювали…
Як таке сталося, матінко?! Не хочу вмирати..
Я жив би, робив би, на що стало б сили.
Та світ мій в агонії – закони під пузо, кати, казнокради..
Дай сили нам, Боже…
Що ж нам робити, скажи мені, мила?
***
© Copyright: Некомата -Сан, 2014
Свидетельство о публикации №114061700294
Свидетельство о публикации №114061700294
Рецензии