Сніги… сніги…
І чорне тло небес.
І над світами - невідома зірка.
Не без любові… ніби-то й - не без.
А все ж чому так холодно, аж гірко?
Сніги й поля.
Глухі чужі вогні.
І довгий шлях, що без кінця і краю.
Не без фортуни. Ясно вже, що ні.
І все ж - чому зневіра серце крає?
Сніги і ніч.
Дерева і хрести.
Ніхто не винний. Але всі повинні
Цю зиму перейти, перебрести,
Як переходять поле в хуртовину.
Перебредемо… Вистачить снаги…
Як світ змілів…
Як глибшають сніги…
***
© Copyright: Таня Яковенко, 2014
Свидетельство о публикации №114061608963
Свидетельство о публикации №114061608963
Рецензии