Народження скель
Вибивається клином клин,
а любов – любов’ю,
Зрада – зрадою, помста – помстою,
Кривда – кривдою.
Вибач.
Кров'ю - кров.
Це - закон.
І останній бовдур,
Хто за волю свою хоч би краплю вина не вип’є.
Не прощай - непрощEнна будеш.
Тебе лякає,
НепрощEнною бути у світі прощення й віри?
Не прощай!
Це не в церкві і не в лікарні.
Маєш право таке - не простити і не забути!
Вибивай!
Клином – клин,
а цинізмом - дитячу щирість.
Тишу - громом,
гірке страждання ще більшим болем!
Бо життя - це дровітня Божа.
Стережися - вкрадуть сокиру.
Чим без зброї тоді врятуєшся?
Піснею? Алкоголем?
Забувай!
Засівай травою!
Хай пасеться товар байдужий
На сльозах твоїх і образах, і усіх твоїх попелищах!
Ти - не жінка.
Яка ти жінка, раз нема коло тебе мужа?!
Ти - суворий і чесний воїн.
Справедливий - до Бога ближчий.
Квіти, злаки, дерева, трави,
і зоря, що була із нами,
Відцвітають і поночіють.
Прах - завершення всіх початків.
І душа людська крижаніє, перетворюється у камінь,
Зберігаючи в серці скелі
кам’яної сльози печатку.
Свидетельство о публикации №114061608751
У заголовку використовуйте латинську "і"
Лида Скрипка 15.07.2017 11:08 Заявить о нарушении