У спогадах я коло хати,
Що біля річки край села,
Її побудував мій тато,
Коли малою ще була.
Сад яблуневий коло хати
Щороку цвів там навесні,
Зворушливо співала мати
Старі, дідівські ще пісні.
Я слухала той спів до ночі
На теплих таткових руках,
Його ласкаві, ніжні очі
Десь потопали у зірках.
Вечірня літня прохолода
Вже укривала береги,
І відпочінку насолода
Все обіймала навкруги.
Оман п"янкий з медових луків,
Як тільки вечер упаде,
А з ним і хор цвіркучих звуків
Де б ти не був, тебе знайде.
Давно пройшло все, промайнуло,
Неначе й справді не було,
І тільки пам"ять про минуле
Порошить снігом вже чоло.
Хатинка рідна в три віконця,
Квітучій яблуневий сад
Колись жили, цвіли під сонцем,
Не повернути все назад.
У спогадах я коло хати...
© Copyright: Татьяна Ахинько, 2014
Свидетельство о публикации №114061603959
Свидетельство о публикации №114061603959
Рецензии
Как тепло, сердечно, нежно Вы описали отчий дом, который так трепетно храните в памяти! Стихотворение замечательное! Очень тронуло душу! Спасибо, Танечка!
Мне почему-то тут же вспомнились строки Т. Г. Шевченко:
Садок вишневий коло хати,
Хрущ! над вишнями гудуть... и т. д.
Очень напевный и красивый ваш язык! Люблю читать Шевченко в подлиннике, слушать укр. нар. песни.
С душевным теплом к Вам,
Людмила Селюкова 16.06.2014 23:22 • Заявить о нарушении
Мне почему-то тут же вспомнились строки Т. Г. Шевченко:
Садок вишневий коло хати,
Хрущ! над вишнями гудуть... и т. д.
Очень напевный и красивый ваш язык! Люблю читать Шевченко в подлиннике, слушать укр. нар. песни.
С душевным теплом к Вам,
Людмила Селюкова 16.06.2014 23:22 • Заявить о нарушении