До берега мрії, у затишок літа
вертають нас пам’яті крила.
Та тільки майбутнє показує Світло,
і в тому є Вічності сила!
Тремтливі хвилини, лякливі прощання
в сни Доля-чаклунка ховає.
У барвах минулого, в митях пручання,
хтось мовчечки маски зриває…
Знов пустка зненацька, в полоні думок,
спиняються потай надії.
З провалля глибокого йде в душі сон,
в світ кличе дорога нас Віри!
З голодного часу у миті кохання,
солона сльоза повертає…
Насправжки ненависть людська, не омана,
любов одиноку вбиває…
Любов не омана...
© Copyright: Виктор Сурженко, 2014
Свидетельство о публикации №114061601660
Свидетельство о публикации №114061601660
Рецензии
