Мій рідний край,
де б життю радіти.
Гвалтом маскованих зграй
Свої тривожать діти.
Немає згоди, спокою немає,
Волає брат на брата,
Недовіра й злість шугає.
Сховала розум барикад загата.
Порозуміння прощаюче забуто,
Хула із уст злітає ярликова,
Маскою далекоглядність скуто,
Пошана зброї, а не силі слова.
Дарма історії вітрило
Стражданну нашу сторону
Століттями розкраяну учило:
Де розбрат-долю жди сумну.
Навчало: скупий губить, а не умножає,
Упертий завжди битий
Гідний гонору не має,
Хитруючи, не будеш ситий.
Щоб не спіткала втрата,
Громада свари забуває,
Має земляка за брата,
Звичаї другі і мову поважає.
Недовго іскрою розбрату
Довіру випекти в очах,
І лиш осліпши, помітиш втрату.
Покинув Україну волі птах.
Вгамуйся працьовитий люд,
Бунтами ослаблену державу
Не захистить чужинців суд.
Лиш ТИ! Коли шануєш честь і славу.
Родная сторона
© Copyright: Анатолий Малышко 2, 2014
Свидетельство о публикации №114061610928
Свидетельство о публикации №114061610928
Рецензии
