Маленьке пташа...
На вістрі ілюзій звеличених
Живу – непомітне пташА…
Історій моїх запозичених
Не варте ніщо, ні гроша…
У вітті дерев, не над кронами
Ховаюсь, з такими ж, як я.
Ми з ними споріднені долями,
І жодна із них – не моя…
А десь в піднебессі, над хмарами,
Літають величні птахи.
Над кронами, ніби примарами,
Увись їх лягають шляхи!
Вони почуваються вільними
Без гніту, табу, без вини!
Прекрасними, гордими, сильними
Влітають у душу і сни!
Злетіти б! Угору полинути!
Кохати, як в ніч грозову!
Сорочку буденності скинути,
Святкову вдягнути, нову!
Не нудити світом, не марити,
До сонця торуючи шлях!
І радість польоту під хмарами
Носити на гордих крилАх!
…О, Отче! Якою ж то мірою
Ти душу – як диво із див
Маленькій пташині зневіреній
Як вирок колись присудив…
Маленькая птичка. укр
© Copyright: Ирина Бондарь Левобережная, 2014
Свидетельство о публикации №114061509286
Свидетельство о публикации №114061509286
Рецензии