Напередоднi

Божа  доля,  ти  все  знаєш,
Що  захочеш  -  зробиш:
Де  не  думав  -  посилаєш,
Де  бажалось  -  гробиш.
Все  ж  цікавість  розбирає
Напередодні,  на  межі:
Невідворотне  зустрічаєш
Ще  й  лишаєшся  живим.
«Як  ти  себе  почуваєш?»
«Спасибі,  погано» -
І  з  копит  у  мить  злітаєш.
Несвідь.  Морок.  Яма.
Кілок  в  горлі.  Ні  дихнути,
Ні  лягти,  ні  сісти,
Лиш  її  кохані  руки
Одні  в  полі  чистім:
Несли,  тягли,  піднімали,
Всі  ліки  -  по  ліку,
Витирали,  розтирали,
Добавляли  віку.
«Не  смій  мене  покидати!»-
Веліла  невстанно , -
Маєм  разом  доживати,
Розставатись  рано.
Підеш,  голубе,  тоді,
Як  Господь  накаже,
І  ніколи  у  чужій,
А  лиш  в  свою  ляжеш.
Доля  усім  життя  пише
Закрито  й  неясно -
Не  раніше  й  не  пізніше
Та  все  робить  вчасно».
Вдячний  спокій  у  душі
Бог  благословляє,
Якщо  був  вже    на  межі -
Світ  не  заблукає.
   11.06. 2014р., Київ