відкриваю вікно до природи –
в кімнаті задуха і жарко –
а там за вікном плюс тридцять
і сонце засліплює темінню очі
вичікую сню прохолодою ночі
трава пожовтіла присохла
земля порепана птаство присіло
кари дощем благають рослини
потом вкривається зв’ялене тіло
вичавлюю пресом думок краплини
і вчуся у мріях птахом літати
в зеніті п’янкого дитинства
де в житі так скромно синіють блавати…
та все почорніло і згіркло
і небо від спеки зомліло
шипить надимається літо
що з неба всі хмари украло
пилюка клубочиться м’яко
і пухом у небо злітає
від тупоту ніжок дитячих
вони на жару не зважають
…розпечена куля скотилась на захід
і зморений день тихо став догоряти
у росах купається літо завзято
і тягнеться піснею свіжість до хати
***
© Copyright: Мыкола Ковальчук, 2014
Свидетельство о публикации №114061503559
Свидетельство о публикации №114061503559
Рецензии