У ніг моїх кіт про котяче муркоче,
Я - в плетиві чорних і сірих тіней.
Сиджу на краю території ночі
І мрію про казку й крилатих коней.
Залишила в світлі образи дівочі,
Реальний, яскравий, безжалісний світ.
Серпанок м’який території ночі
Мене огортає й дарує політ.
Під місячним сяйвом копитом тупоче
Крилатий Пегас, що підняв у політ.
Розкрита мені територія ночі –
Такий таємничий, привабливий світ.
«Ця дівчина дивна, чого вона хоче?» -
Так скажуть, можливо, дорослі мені.
Я вільна, натхненна у темряві ночі,
Я світом мандрую, я інша у сні.
Розкута, відверта, відкрита, а очі
Розкриті назустріч зірковим вітрам.
Мене перетворює магія ночі
На птаха і крила дарує рукам.
А ніч таємниці на вухо шепоче,
Там б’ють водограї з емоцій і слів.
Я – бранка, навічно в полоні у ночі:
На волю не хочу зі світу віршів.
Уява
© Copyright: Виолетта Гнедаш, 2014
Свидетельство о публикации №114061404604
Свидетельство о публикации №114061404604
Рецензии
Сиджу на краю території ночі - гарно! Я, можливо, і вірш би увесь так назвала, бо цікаво обігрується ця фраза, та й ще і декілька разів.
Дуже сподобався вірш атмосферно, вдалі образи та замальовки!
Ирина Жарикова 25.07.2014 14:53 • Заявить о нарушении
Дуже сподобався вірш атмосферно, вдалі образи та замальовки!
Ирина Жарикова 25.07.2014 14:53 • Заявить о нарушении
На это произведение написано 7 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.