Слід розсіяних думок,
в жмені не зібрати.
Не було такого, щоб,
вітер розганяв їх.
Аби страх здолати свій
вчився обминати,
йшов услід за співом мрій,
щоб іще пірнати
у розмаю свіжий дим,
од шляху б зневіри
дійсність справжніх почуттів
до життя вертати.
Хай Душа посиротіє
в світі без Любові,
і чіплятиметься доля
за пусте безсоння.
Вітер, пам'ять снів розвіє,
віджене тривогу…
А поверне знову,
то і я дорогу
віднайду до Бога.
Вiднайду дорогу
© Copyright: Виктор Сурженко, 2014
Свидетельство о публикации №114061309643
Свидетельство о публикации №114061309643
Рецензии