А літо почалось, а літо йде,
згортає хвилі смутку і печалі.
І день мине, ще день мине,
а що робить зі спогадами далі?
Той промінь теплий в пам'яті моїй
яскравим стане з кожним "обіймаєш".
Ми кажемо, що просто буть самій,
але насправді - дуже сумно, знаєш...
Бо хочеться зігрітися в ту мить,
коли ніхто не простягає руки.
Та мовчимо, хоча душа тремтить,
і загортаємо під ковдру наші муки.
Знов білий аркуш. Знову все з початку.
Та скоро листя жовте опаде.
І літнє сонце з променем світанку
лише за рік над обрієм зійде.
Лiто
© Copyright: Мираева Виктория, 2014
Свидетельство о публикации №114061306720
Свидетельство о публикации №114061306720
Рецензии
