Ось так і йдуть: залишивши «нічого».
Ось так і йдуть: забравши геть усе.
Ти був в душі моїй єдиним Богом,
Тепер у ній безбожжя проросте.
Ось так і йдуть: і слова не сказавши.
Ось так і йдуть: не вимолив гріхів.
Та що тобі? Та ти ж святий, як завжди.
А я тепер у колі ворогів.
Ось так і йдуть: на сміття кинув ніжність.
Ось так і йдуть: як злодії вночі.
В житті існує лиш одна розбіжність –
До серця маєш, та не ті ключі.
Ось так йдуть
© Copyright: Аннэт Никонорова, 2014
Свидетельство о публикации №114061304847
Свидетельство о публикации №114061304847
Рецензии
